Щодо “аргументів у обох сторін”, то ця стаття є доволі докладною відповіддю на останній антиреволюційний опус. В свою чергу на неї відповіді немає і напевно вже не буде. Хто там хоче чи не хоче поступатися поглядами не має ніякого значення, тому що головне це не наявність у когось поглядів, а їх вірність, поширення і практичне вираження. Яка буде користь від поглядів, якщо вони невірні, а також не виходять за межі пасивного маргінального гуртка? Наші революційні погляди на Велику французьку революцію швидко і широко розповсюджуються серед націоналістичної молоді і стають ідеологічною складовою руху, який проводить активну діяльність. Ви ж розумієте, що в кінцевому результаті не дуже важлива думка людей, погляди яких поширюються лише в їхньому власному вузькому колі, не представляють жодного потужного руху, тобто не мають за собою ані значної кількості послідовників, ані практичної діяльності. Вони можуть хоч зі шкіри лізти, щось там доводячи, але це нічого не змінить, бо головне – діяльність, а не балачки. Те що ми взагалі ведемо цю дискусію є лише проявом нашої поблажливості і великодушності.

Цілком може бути. Проте ідеї революції 1848 року були продовженням ідей Великої французької революції 1789-94 рр. Причому вони були вже більш прогресивними. У революції взяли участь соціалісти, робітничий клас тоді вже був краще зорганізований і мав своїх ідеологів та політичних представників. Значне місце серед мотивів цієї революції посів антисемітизм, спричинений політикою плутократичної монархії Бурбонів. Тобто з ідеологією у цієї революції все було гаразд. Інша річ це практичні результати, а вони були недобрі. Революція 1848 р. на відміну від Великої французької революції, розвивалась по низхідній лінії. Якщо в 1789-94 рр. революція пройшла шлях від поміркованої буржуазно-дворянської конституційної монархії до проголошення республіки, посилання впливу робітників і радикальної якобінської диктатури в кульмінації, то в 1848 р. все було навпаки. На початку цієї революції заряджений радикальними ідеями робітничий клас під впливом соціалістів був головною рушійною силою і мав чималий вплив на події, але чим далі тим більше втрачав позиції під наступом великої буржуазії і дворянства, що теж брали участь в революції. Врешті-решт ліве крило революції було остаточно позбавлено впливу. Монархію було знову повалено, але фактично при владі залишились ті самі реакційні сили. Як зазначено в статті, 1848 року відбулася “зміна влади однієї групи єврейських експлуататорів іншою”. Відтак практичні наслідки революції 1848 р. не відповідали ідеям, що її породили.

Дякую, радий був старатись.