С Т Р А Й К

Інтерв’ю з Nogge (Faustrecht)

- Вітання! Українським слухачам давно полюбився ваш гурт. Ентузіасти навіть зробили кліп на пісню «Класова боротьба» завдяки чому ми і познайомились з вами. Тому ми подумали, що просто зобов’язані взяти у вас інтерв’ю. Оскільки ми український журнал, то перше питання про нашу країну. Що в Німеччині відомо про Україну?

- Спочатку хочу подякувати вам за саму можливість дати це інтерв’ю. Ми вітаємо всіх українських націоналістів і патріотів. Мене звуть Nogge, я співак в гурті Faustrecht і мені випала честь відповідати на ваші запитання.

Звісно, про Україну знають і в нашій країні. Багато яким людям Україна відома подіями, пов’язаними з Другою світовою війною. У багатьох німців назавжди засіло в пам’яті те, що русини-українці вітали німецьких солдатів як визволителів, а не окупантів. В часи СРСР українці вже не сприймались такими як раніше – як самостійна нація. Проте з розпадом СРСР, все знову змінилось, окремі республіки, що стали незалежними, знову звернули на себе увагу. Новітню історію України більшість німців пов’язують з трагедією на атомній станції в Чорнобилі. В Німеччині найбільш відомий український політик це Тимошенко. Німецькі ЗМІ постійно повідомляють про внутрішньодержавний розкол України, начебто ваша країна поділена між прозахідними реформаторами і консервативними традиціоналістами.

Що стосується націоналістичних настроїв в Україні, то я змушений визнати, що про це мені відомо досить мало, а саме те що у вашій країні існує відносно сильний патріотичний рух. Також мої англійські друзі розповідали мені про один концерт, проведений в Києві. В них скалилось добре враження, оскільки сам концерт був проведений на досить доброму рівні.

- У нас з кожним роком проводяться концерти все кращого рівня. Чи хотіли б ви зіграти на концерті в нашій країні?

- Для нас було б великою честю зіграти в Україні. Ми підтримуємо всі революційно-націоналістичні рухи по всій Європі. І оскільки раніше ще ніхто з нас не бував в Україні, було б чудово відвідати нову країну.

- Цього року в Україні з’явився і стрімко розвивається рух автономних націоналістів. Цей процес значно раніше почався в Німеччині. Що ви думаєте про цей рух? Які його плюси і мінуси на вашу думку?

- Поява автономних націоналістів в Німеччині відбулася кілька років тому. В принципі, цей процес почався вже тоді, коли в середині 90-х років в Німеччині були заборонені всі відносно революційні партії. На їх місці почали утворюватись чисельні незалежні товариства, які не бажали вступати в т.зв. «помірковані» національні партії. Перед обличчям цих товариств постійно ставало питання відносно пошуку нового, кращого шляху боротьби проти системи. Звідси і виникли автономні націоналісти, такими, як їх знають і сьогодні. Організаційна форма автономних націоналістів (АН) багато в чому копіювала ту, яку використовували «ліві» в Німеччині. Така формація як Чорний блок, одяг та інші зовнішні атрибути були перейняті у «червоних». Адже засадничу роль для революційного руху грають лише щирі політичні погляди людини, в незалежності від того, як вона вдягається. На мій жаль, також доводиться визнати, що в Німеччині АН частково є якимось модним явищем. В теперішній момент, бути автономним націоналістом означає бути «на хвилі моди».

- Автономні націоналісти включають в себе різні субкультури, проте їх розвиток в обох наших країнах збігається із занепадом субкультури скінхедів. Ви занепокоєні цим, як скінхед-гурт? Чи вважаєте ви, що автономні націоналісти є насправді новою субкультурою, яка загрожує існуванню скінхедів?

- Фактом є те, що німецький скінхед-рух початку 90-х був значно сильнішим від нинішнього. В той час, багатьом подобалось бути крутим скінхедом, вирядитись відповідно, наводячи жах на перехожих громадян. Справа в тім, що в той час образ скінхеда повністю відповідав тодішньому духові часу. Зараз в Німеччині як і раніше нараховується доволі багато скінхедів-націоналістів, однак доба скінів, як певний масовий феномен, вже скінчилась. Ми не відчуваємо великого жалю з цього приводу, хоча самі є скінами з більш ніж 20-річним стажем, це досі наш спосіб життя, який ніколи не залежав від віяння моди і кількості людей, що йдуть цим самим шляхом. Це правда, що АН увібрали до своїх лав відносно велику кількість колишніх скінхедів. І це навіть набагато краще того, ніж якби колишні скіни зовсім полишили національний рух. У нас також є хороші друзі в середовищі АН, проте це не означає, що ми безумовно і повністю вітаємо це явище як таке. В стосунках між скінами і АН існують певні труднощі і тертя. Наприклад, в колах скінхедів, АН жорстко критикуються за наслідування «ліваків», їх організаційних форм, а також за «захоплення» багатьох АН наркотиками. Проте в цілому ставлення одних до інших досить непогане, адже і ті і інші пліч-о-пліч ведуть боротьбу проти системи. І там і там є погані і добрі борці. Адже, по суті, поганий характер завжди залишається поганим, без різниці, у що він вирядиться. Зі впевненістю можна сказати, що АН жодним чином не загрожують існуванню скінхед-рух. І співіснування цілком можливе.

- В радикальній політиці України останніми роками найпоширенішим напрямком став революційний націонал-соціалізм, який в публіцистиці також називають «лівим нацизмом». Ця тенденція особливо посилилась цього року з появою автономних націоналістів. Революційну позицію займає і наш журнал. В своєму недавньому інтерв’ю ви сказали що дотримуєтесь ідей Грегора Штрассера. Чи можна називати вас саме революційними націонал-соціалістами і сказати, що ви свідомо належите до цього напрямку, не визнаючи компромісів з реакцією?

- Ми завжди розглядали себе в якості політичної групи, яка представляє революційний соціалізм, що поважає етнічні первні. Ще з самого початку, ідеї братів Штрассерів справили найпотужніший вплив на становлення НС-руху. Разом з втечею Отто і вбивством Грегора Штрассера, рух втратив сподвижників свого лівого крила. В кінцевому результаті, всередині Третього рейху, ці події спричинили розвиток політичних процесів, які самі ми не схвалюємо. Тим не менш, націонал-соціалізм став найбільш могутнім рухом, який коли-небудь могла зродити Німеччина. Так званий «лівий» націонал-соціалізм характеризується менш вираженим антисемітизмом і расизмом, але містить в собі багато рішень для проблем капіталістичного світу. Ще з самого початку «штрассеризм» робив ставку на співпрацю з народами Сходу, в т.ч. з Україною. Вісь Берлін-Київ-Москва, на наш погляд, має стати антиподом по відношенню до західного, капіталістичного світу.

- Нашу увагу відразу привернули ваші політично грамотні революційно-соціалістичні тексти. В цьому відношенні ви значно перевершуєте інші гурти. Яким чином ви отримали знання з ідеології? Література яких авторів допомогла вам в цьому і взагалі яка політично-філософська література є вашою улюбленою?

- Відразу зазначу, що з даних питань я буду говорили лише за самого себе. Ще з самого дитинства я відчував велику цікавість до націонал-соціалізму і його доби, все це штовхало мене до прочитання всіх тих тематичних книг, які лише потрапляли мені до рук. Можу сказати без перебільшення, я їх просто «проковтував». Зі знань, отриманих з цих книг, з розповідей сучасників тієї доби, а також з аналізу нинішньої політики ФРН – політики народного знищення, виросло моє політичне переконання, яке я представляю і по сьогодні. Особливе враження на мене справила творчість Уїнстона Стюарта Чемберлена, Альфреда Розенберга і братів Штрассерів. Також варто згадати історії з життя керівника імперської молоді Артура Аксмана та історії, що розповіли мені мої ж діди, які були солдатами. Все це виявилось дуже важливим для мого, так би мовити, політичного дорослішання.

- Розвитку нової націонал-соціалістичної думки в Україні дуже допомогли книги Міхаеля Кюнена. Чи знайомі ви з творами цього видатного вашого співвітчизника?

- Міхаель Кюнен був дуже відомий в Німеччині 80-х років. Він відомий навіть серед звичайного населення. Проте чутки про його гомосексуальні схильності стали причиною розколу революційного руху. Якби не було цих чуток, то національна опозиція в Німеччині, напевно, була б набагато сильніше за нинішню. Його книга «Друга революція» дуже відома в Німеччині. Політична далекоглядність Міхаеля Кюнена, його організаторський талант і непохитна воля до боротьби стали блискучим взірцем наслідування для багатьох товаришів. Я особисто знав Кюнена і навіть мав честь ділитись з ним своїми політичними поглядами. Звичайно ж, я поділяв не всі його ідеї, проте в будь-якому випадку, необхідно визнати, що це був геніальний борець за Німеччину. І навіть сьогодні, з почуття величезної поваги, я схиляю перед ним свою голову.

- Які ще музичні гурти в Німеччині розставляють схожі з вами акценти?

- В Німеччині існує велика кількість різноманітних музикальних гуртів націоналістичного толку, однак не багато з них розглядають себе в якості лівих НС. Розмаїття музикальних гуртів включає до себе найрізноманітніших представників, починаючи від патріотичних скінхед-гуртів – таких як Endstufe & Sturmtrupp і закінчуючи консервативними НС гуртами – такими як Sturmwehr і Macht & Ehre. Деякі з нових хардкор-гуртів, з яких більшу частину можна сміливо віднести до автономних націоналістів, представляють швидше лівий напрямок НС.

- Наскільки взагалі поширені революційно-соціалістичні ідеї в національному русі Німеччини? Чи можна сказати, що найбільше революційний НС в Німеччині пов’язаний сьогодні з автономними націоналістами?

- Автономні націоналісти сильно укріпили ліве крило в національному русі, причина цьому бачиться ще і в тому, що в німецькому НС-русі частина «штрассерівців» була завжди значною. Однак, до загального жалю, необхідно визнати, що існує ще і значна частина НС-ів, які пов’язують свої ідеї з консервативним напрямком націонал-соціалізму, який набагато сильніше пов’язує себе з расовою політикою, аніж з якимись конкретними, реально-політичними змінами в нашій країні, чого вона так потребує. Наприклад, для нас важлива об’єднана Європа без зловживань, пов’язаних з підвищеною расовою зарозумілістю у когось з її народів. Проте в наших лавах ще досі присутні ті, хто заперечує і навіть висловлюється проти союзу і партнерства з народами колишнього СРСР.

- На вас колись нарікали в національному таборі у зв’язку з вашими ідеями? Чи бували конфлікти з реакційними/буржуазними націоналістами?

- Як музичний гурт, ми періодично стикаємось з політичними опонентами. Однак всі суперечки, що мали місце раніше протікали в керованих, цивілізованих рамках. Адже фактом є ще й те, що націонал-соціалізм не є якимось закінченим уявленням про світ. В свою чергу це дає місце для всіляких ідейних інтерпретацій. Ми змушені жити з цими протиріччями, одночасно намагаючись боротися за свою країну.

- Найвідоміші для нас національні сили у вашій країні це Націонал-демократична партія Німеччини (NPD), що веде парламентську боротьбу, автономні націоналісти, що працюють з молоддю і червоно-коричневий “Бойовий союз німецьких соціалістів” (KDS), що привертає до себе лівих. Чи правильну картину ми змалювали і які ще помітні рухи та організації ви можете назвати?

- Політична боротьба в Німеччині є доволі складною. Все тому, що державна влада весь час намагається зіпсувати нам життя. Але для того, щоб дати вам істинну уяву про образ національного руху в Німеччині, я змушений сказати, що він все ще досить слабкий. Рядове населення країни не відчуває ніякої цікавості до боротьби проти системи, навіть більше того, люди просто змирились з нині існуючим становищем в Німеччині. За допомогою преси, яка має величезний вплив на масову громадську думку, неонацисти стали подібністю образа головного ворога. Хоча масова трудова міграція неєвропейської робочої сили в Німеччину не схвалюється більшістю з німців, це все ж не штовхає їх до заперечення самої системи.

НПД представляє парламентське крило в національному русі. В даний момент НПД представлена в трьох земельних парламентах у східній Німеччині. До рівня участі у федеральному парламенті вона все ще не піднялася. НПД – найбільша партія національного толку, вона нараховує біля 7 тис. членів. В самій партії представлені як реакційно-національні так і «ліві» сили. Де-факто НПД – це база зборів для всіх націоналістів. При всьому цьому, партія страждає від внутрішньої розірваності між буржуазними і революційними силами. Особисто ми пасивно підтримуємо НПД. З іншого боку існують ще вільні товариства автономних націоналістів. Це вільні об’єднання патріотів, які не бажають затягувати себе в партійний «корсет». АН грають найважливішу роль при проведенні демонстрацій, а також інших політичних дій.

- На концерті в Києві минулого місяця виступав відомий німецький гурт Sleipnir. Він має чудову пісню «Junge aus Bagdad», що демонструє чітку антиімперіалістичну позицію. Також відомо, що німецькі націонал-соціалісти з «Antisionistische Legion» Міхаеля Кюнена воювали в 1991 р. на боці Іраку проти американських імперіалістів. Вас можна назвати антиімперіалістами? Чи підтримуєте ви національно-визвольну боротьбу різних народів, зокрема Іраку і Палестини (Ірану і Північній Кореї загрожує вторгнення), інтернаціональну солідарність в боротьбі проти влади світового іудаїзму і міжнародного капіталу? Звісно за умови, що народи проживатимуть у себе на батьківщинах.

- Звісно, ми розглядаємо себе в якості антиімперіалістичної групи. Але антиімперіалістичні ідеї не отримали в Німеччині великого поширення, це пов’язано з тим, що після Другої світової війни Німеччина понесла великі територіальні втрати, що на думку більшості є несправедливим і вимагає зворотного перегляду. Звичайно, досі актуальними лишаються ідеї відносно повернення втрачених територій. В цілому ми підтримуємо боротьбу народів проти США, але що стосується систем влади таких країн як Іран і Північна Корея, то особисто я не відчуваю до них жодної симпатії. На мою думку, підставовим фактором, в цьому плані, має бути те, що кожний народ повинен володіти правом вибору своєї власної політичної системи, відповідно, цей народ має повне право боротися за свою політичну систему. Проте ісламська система Ірану або комуністична в Північній Кореї не відповідає нашому світогляду.

Що стосується так званої боротьби загонів Кюнена в Іраку, то, на мою думку, це була, швидше за все, одна з вправно організованих і спланованих Міхаелем Кюненом PR-акцій, не більше, не менше.

- Існує думка, що надією білої раси, а отже і людства, залишається Східна Європа, тобто країни колишнього «соціалістичного табору». Бо вони нібито ще не так сильно розбещені капіталізмом з його ліберальними космополітичними цінностями, і не так сильно заселені мігрантами, зберігаючи етнічну чистоту. Враховуючи, що Україна є найбільшою серед цих країн, нам цікаво, що ви думаєте про місію Східної Європи і України у здійсненні майбутньої світової революції заради визволення всіх народів.

- Ми маємо велику повагу до народів Східної Європи. Хоча в німецьких ЗМІ як і раніше демонструється образ дикого, неконтрольованого і алкозалежного слов’янина. Робиться це навмисно, для того щоб ускладнити співпрацю зі слов’янськими народами. Я вважаю, що більша частина слов’янських народів в більшій мірі зберегла своє етнічне здоров’я, ніж західноєвропейські держави. У нас вважається великою проблемою рівень корупції, що існує у ваших країнах, а це в свою чергу викликає всілякі спекуляції навколо теми, пов’язаної з «небезпекою» відновлення колишнього східного блоку. В будь-якому разі, для нас значно привабливішою виглядає можливість майбутнього створення цього блоку, аніж нинішня прив’язаність Німеччини до західного світу.

- Останнім часом в національних рухах Європи все більш поширеною стає боротьба за здоровий спосіб життя і захист навколишнього середовища. Ці процеси не оминули і Німеччину. Як ви ставитесь до субкультури Straight Edge, пов’язаної з цим хардкор музики і до екологізму, в т.ч. захисту прав тварин?

- Ми абсолютно не маємо нічого проти здорового способу життя, захисту навколишнього середовища і тварин. Я сам особисто належу до активних захисників тварин і взагалі навколишнього середовища, але я не поділяю ідей ХХХ. Всі вони походять з хардкор сцени і мені вони абсолютно не цікаві. Крім того, я вважаю, що м’ясо відноситься до природного харчування, я також вживаю алкоголь. Взагалі, в нашому світі і без того існує достатня кількість всіляких надуманих заборон і кожен вільний вирішувати сам, як йому жити. Але робити зі всього цього якісь «специфічні гасла», ні, ми не визнаємо всього цього.

- Дякуємо вам за цікаве інтерв’ю. Бажаємо успіхів і чекаємо на новий альбом з гострими соціальними текстами і якісною музикою. Що ви скажете нашим читачам наостанок?

- Велике дякую за цікаве інтерв’ю. Я бажаю всім українцям кращого майбутнього і плодотворної співпраці між нашими народами. Сподіваюсь, в наступному 2010 році ми побачимось з вами на Першотравневій демонстрації в Києві і першому концерті Faustrecht в Україні. Боротьба триває!

Інтерв’ю записане спеціально для «Страйку».

Ваш відгук